Вони врятували не лише українську землю, а й усе людство від поширення смертельної небезпеки некерованої ядерної стихії. 14 грудня – їхній день. 

Чому не 26 квітня? Так, аварія сталася саме 26 квітня 1986 року. Вибух на четвертому енергоблоці спричинив зростання радіаційного рівня до межі, в 30-40 разів більшої, ніж під час вибуху в Хіросімі в 1945 році. Дякуючи швидким діям, відданості та героїзму усіх учасників ліквідації наслідків вже у грудні був добудований і встановлений бетонний саркофаг під назвою “Укриття”, яким ізолювали реактор. Це сталося 14 грудня.

У 2006 році указом тодішнього президента цей день став Днем пам’яті ліквідаторів. І цього року захід не скасовували. З дотриманням усіх протиепідемічних заходів, під рясним дощем, акцію провели у Дніпрі біля пам’ятника «Чорнобильський дзвін» у сквері Героїв.

З кожним роком цих героїв у нашому місті стає все менше і менше. Опромінення різного ступеня викликає і різні захворювання, які в тій чи іншій мірі роками руйнують організм. Усього в живих у Дніпрі наразі залишилося 6894 постраждалих при ліквідації. 

Дії ліквідаторів були прикладом мужності та героїзму. Про свій випадок розповів чорнобилець-герой України Володимир Моченов.

Він каже, що роботи було багато, долучити намагалися усіх. 

Тим не менш Володимир Евгенійович продовжує жити і працювати. Він є начальником зв’язків із суспільними організаціями у Союзі Чорнобилю нашої області. А за своє головне завдання вважає навчити чорнобильців – своїх підопічних не закидувати медалі у далекий ящик, які вони заробили пекельною працею, а гордо нести на піджаку, щоб люди знали своїх героїв в обличчя.

https://www.otv.ua/mYZWheA8dUc