https://www.otv.ua/VNI2RGzp8X8

Останнім часом почастішали випадки нападів на працівників швидкої допомоги. Керівництво служби б’є тривогу та намагається привернути увагу громадськості й правоохоронців.

Досить згадати події шестирічної давності, коли юнак на іномарці протаранив автівку швидкої, в результаті чого загинула 39-річна медпрацівниця. Винуватець залишився непокараним.

Ще один випадок: у Запоріжжі лікаря швидкої – жінку на сьомому місяці вагітності, забив молодий чоловік, який щойно залишив стіни психіатричної лікарні.

Здавалося б, громадяни мають співчувати медикам, які за першим покликом приходять на допомогу, рятують життя. Їхня робота – досить важка, сповнена стресів та перевтоми. І щоб переконатися у цьому, варто завітати обласного центру медицини катастроф. Що ми і зробили.

Графік роботи тут дуже напружений. Працюють цілодобово, відпочивають по черзі. Весь процес контролюється системою, де на великий екран виводяться дані про кількість звернень та вільних автомобілів. Оперативність – на дуже високому рівні, адже від цього залежить життя людини.

Окрім співробітників, які приймають заявки, працюють ще координатори процесу, відповідальні за більш глобальні події, коли необхідно відправити одразу кілька бригад швидкої. Вони слідкують, чи до всіх, хто потребує допомоги, виїхали лікарі. І лікарі виїжджають. А от приймають їх по-різному.

Частіше за все напади на медиків скоюють люди з психічними розладами або під дією алкоголю та наркотиків.

Розглядалося питання про озброєння лікарів, але, за словами Радія Шевченка, це навряд чи змінить становище, адже медики не проходять підготовку з користування зброєю, до того ж, вони носять у руках дуже багато приладдя. Тож допомогти у небезпечних ситуаціях може тільки поліція.

Можливо, причини неадекватного поводження з боку громадян мають вивчати психологи. А можливо, українці просто стали надто роздратованими через важке становище та численні негаразди.