26 квітня 1986 року. На годиннику перша година 23 хвилини нового дня. Дня, коли у людства розпочалася нова історія. Написана вона жахом тієї квітневої ночі, пронизана людської біллю та страхом, який після тих подій охопив усю планету. 

Рівно 34 роки тому сталася найбільша техногенна катастрофа за всю історію мирного атома. Трагедія, з наслідками якої світ продовжує боротися до сих пір. 

На 25 квітня 1986 року була запланована зупинка четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС для чергового планово-попереджувального ремонту. Під час таких зупинок зазвичай проводили різні випробування, як регламентні, так і нестандартні. В ніч на 26 квітня на станції планували випробувати так званий режим “вибігання ротора турбогенератора”. Утім, у ході експерименту ситуація вийшла з-під контроля. За лічені секунди пролунали два вибухи, в результаті яких реактор був повністю зруйнований. Сама ж будівля енергоблока та покрівля машинного залу – обрушилися частково. Вже через 20 хвилин після аварії до Чорнобильської атомної станції прибули загони пожежних. Частина з них відправилась на переповнений від уламків активної зони дах третього енергоблоку, частина – гасила пожежу ззовні. Про небезпеку таких робіт нікого не попереджали. 

Удень до аварійної станції прибули перші фахівці та урядова комісія. Оцінити масштаби трагедії вдалося тільки під кінець дня. Через аномальний викид радіоактивних речовин, вже 27 квітня з прилеглого міста Прип’ять евакуювали людей. Далі до Чорнобиля щоденно прибували ліквідатори з різних куточків СРСР. 

За даними Всеукраїнської громадської організації “Союз Чорнобиль України” в ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС взяли участь близько 600 тисяч людей. Більшість з них, а саме 23 тисячі – мешканці Дніпропетровщини.  Пов’язано це з науково-технічним потенціалом нашого регіону та обізнаністю спеціалістів з потенціальними техногенними ситуаціями такого роду.

Поки ліквідатори приборкували атом на радіаційній території, новина про українську трагедію розлетілася світом. Утім, більшість ЗМІ писали коротко: на ЧАЕС стався нещасний випадок, ситуація контрольована. А будь-які документи про те, що сталося засекречували, аби не було паніки. Про реальну небезпеку не говорили і безпосереднім ліквідаторам. Їм просто ставили задачі, які необхідно було виконувати.

Наслідки вибуху, за різними джерелами, забрали життя від 4 до 10 тисяч людей. Понад 70 тисяч стали інвалідами або ж мають серйозні проблеми зі здоров’ям. Під радіоактивне випромінювання в результаті аварії на ЧАЕС потрапили майже 2 мільйона українців, а в світі – понад 8 мільйонів. 

Страшні події квітня 86 відлунням доносяться і до сьогодні. А ті, хто за рахунок власного життя та здоров’я рятував майбутнє планети, назавжди залишаться героями усіх поколінь.