Скільки б не пройшло перед нашими очима  новорічно-казкових історій, а найбільш веселою, чарівною та у той же час життєвою і сьогодні залишається “Ніч перед Різдвом” з гоголівського  циклу  “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”. В чому секрет незмінного успіху у глядача ми спробували з’ясувати у акторів Дніпровського Національного академічного музично-драматичного театру імені Шевченка. Перша причина успіху – достовірність та впізнаваність образів.

Вакула, хороший коваль і  маляр, безнадійно закоханий в Оксану, дочку козака Чуба. І хоч події розгортаються  за славних часів українського козацтва, але і сьогодні жінкам імпонують чоловіки, які тримають слово, і готові заради кохання на подвиги.

Друга  важлива річ, яку знаходить глядач в різдвяній історії з життя мешканців  хутору поблизу Диканьки – це лірична лінія. Кохання представлене в своій найчистішій, найпоетичнішій іпостасі.

Театр – це багатогранний, універсальний вид мистецтва. Посилений музикою та фольклором, він дає можливість виходу на високі  філософські узагальнення. І звичайно, гаряча віра в запропоновані обставини поєднує артистів і глядацьку залу, і це дарує успіх старовинним, але таким завжди новим історіям, оживляючі їх, примушуючи глядача сміятися, аплодувати, замислюватися і приходити в театр знову і  знову.