Свято імпровізацій у стилі джазу – саме так можна назвати творчий вечір відомого дніпровського журналіста, теле- та кінорежисера, сценариста Ігоря Родіонова. Цього місяця Ігорю Володимировичу виповнилося 70 років. Під дахом Будинку мистецтв зібрались близькі, друзі, колеги та шанувальники.
Ігор Родіонов вирішив стати журналістом, аби побачити світ. 1967-го року він прийшов до молодіжної газети «Прапор юності», і отримав завдання знайти незвичну тему та зробити ні на що не схожий матеріал. Ним стала стаття про лікування дитячої заїкуватості гіпнозом.
Потім Ігор Родіонов працював у газеті «Дніпровська правда». У відрядження з дніпропетровськими альпіністами на Ельбрус, він, про всяк випадок, прихопив аматорську відеокамеру і зняв невеличкий документальний фільм «Висота пам’яті». Так розпочався новий етап – телевізійний.
Любов до телебачення журналіст передав своєму молодшому синові. Олег Родіонов вже 20 років працює оператором і з радістю згадує, як батько брав його із собою на зйомки.
30 років тому у «Дніпровській правді» Ігорю Родіонову доручили вести рубрику «Фото з сімейного альбому». Через багато років цей досвід став у нагоді під час написання документальних книг про рідне місто. Останніми роками Ігор Володимирович заглибився у документалістику – пише та знімає історичні хроніки. Зараз продовжує знімати цикл «Дніпропетровськ невідомий» та готує нову книгу «Місто, яке могло б бути». Незважаючи на поважний вік, зупинятися не збирається.
«… Закінчується одна ідея, народжується інша. І нічого вигадувати не треба. Життя саме підказує. Тільки вмій розгледіти, побачити і відобразити …».